Читателей на странице:
Осінні дні ясні ще й неповторні,
хоча їх хмари і тумани стелять.
А вітер грає м’яко на валторні
мелодію розчуленого неба.
У жовту сукню вбрана пізня осінь,
красу з пожухлим листям лісову.
Сховались в дупляній комірці оси,
гудінням наполохали сову.
Повислі ягоди темно-червоні
скликають зграї снідати птахів.
У ранішньому блискітливім сонці
відбились роси на сухій траві.
Стоять дерева вільні та величні,
упевнені у перемозі.
Життя у відгомінні світу кличе,
щоб повторитись нам у Бозі.
Сумує качка, над водою кряче,
схилились низько верби до води.
Як серце чисте, щире і гаряче,
то мудрість зможе віднайти.
Виходить сонечко блакиттю зрання,
тумани розсіва густі.
Немає сенсу жити без кохання,
бо щастя в тихій простоті.