Читателей на странице:
Златовласка ішла до людей,
Витирала їй ніч сльози,
Вони падали гірко з очей
І бриніли на травах роси.
Хтось украв сундуки з багрянцем,
І коралі брунатні зникли,
Закружляти мріяла в танці,
Та мелодія в серці стихла.
Перекраяв хтось небо грозами,
І громами землю накрив,
Видає світло сонця дозами,
І дощами всі чани залив.
Чом ти, вересню юний, здався,
Златовласку свою не зустрів,
Десь у гаю чи в лісі сховався,
Не провів журавлиних ключів…
Може, жовтень досвідчений, файний,
Златовласки знайдЕ сундуки,
Аромати настояні, пряні
Розіллє на усі рундуки.
І усюди розсипле багрянець,
Бурштинові зітче килими,
Він для осені буде коханець,
Обігріє обіймами теплими.
Світлина з мережі Інтернет