littercon

Читателей на странице:


Дорогие творческие друзья!

Приглашаем Вас разделить душевные строки лирики и принять участие в конкурсе пейзажной поэзии  «Утренний рассвет» c 23 августа по 12 сентября 2022 г.

Условия участия в конкурсе:

  1. Тема конкурса: Утренний рассвет
  2. Оставить отзыв в прозе под видео на YouTube канале и под этой статьей;
  3. После публикации отзыва, оставить второй комментарий в форме Вашего стиха, видео или аудио стиха, прозы согласно тематики;
  4. Разместить конкурсное произведение по трём пунктам: 
    • под этой статьёй
    • в своем личном профиле.

По итогам конкурса будут определены лауреаты, которые награждаются дипломами.

Приглашаем новых талантов, не авторов журнала принять участие в конкурсе и получить сертификат на размещение произведений в журнале: https://littercon.com/ru/account-2/

Творите, любите и своим творчеством открывайте возможности Миру и добру, взаимопониманию и поддержке!

Пусть Вас никогда не оставляет вера и душевность творения, Ваш свет любящей поэтической души. Светите, любите, оставайтесь в свете мира и добра!!!

С творческой cозвучностью и поддержкой,

© littercon


5 3 votes
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

11 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments
Валентина Пошкурлат
Премиум-автор
24.08.2022 8:02 дп

Ніжно… Мило… Чаруюче… Дякую, дорога Каролін, за красу Вашого поетичного слова, за світло Вашої душі!
Усім авторам бажаю творчого натхнення!

Сергей Ремняков
Премиум-автор
25.08.2022 5:31 пп

Ассоль

Окно тихонько отворила –
Дышал надеждою рассвет.
Ночь на прощанье подарила
Звёзды таинственный отсвет.

Томленье сердце охватило…
Душа твоя живёт мечтой…
Пусть не глядит луна уныло –
Свет карих глаз поет зарёй!

И утро розовой волною
К твоим стопам прильнуло вновь…
Безбрежность, поглотив собою,
Алела парусом Любовь!

Leon Clerk
Премиум-автор
29.08.2022 10:17 дп

Мила Каролін, ми закохані у Вашу чудову поезію! Напрочуд ніжну, милозвучну і вельми гарну. Це дає нам відчуття прекрасного, справляє гарні враження, народжує у нас натхнення до творчості, чіпає душевні струни серця.
З великою повагою до чарівної жінки, поетеси, незрівнянної майстрині слова, милої Каролін.
Любові, добра, Божого благословення!

Народжується з ночі ще світанок
у первозданній зоряній красі.
Мов розкриває пуп’янки квітасті
небавом у засрібленій росі.
Ледь тільки розвидняється спросоння,
туманно розсівається довкіл.
Десь там за небокраєм сходить сонце
і віддзеркалюється на воді.
Перлин неначе променистий розсип,
якась до дивовижжя благодать.
Спадає рясно в трави там пророслі,
де до світання цвіркуни сюрчать.
Рожево-синьою лягає тінню
чи стелиться серпанком по землі.
Бог дасть на щодень радісну надію,
що не закрадуть миру хтивці злі.
Потрібне зранку завжди мирне небо,
безхмарна, чиста і ясна блакить.
Молитва спозаранку Господеві,
Який усім життя благословить.
Можливе лише з Богом повне щастя,
як Першої Пречистої зоря.
То Зірка світанкова і квітчаста,
коли під ранок промінь засія.
Ось сходить вдосвіта яскраве сонце
і світ оновлений звіщає мир.
Душа жива наповниться любов’ю.
Початок, Боже, дня благослови!

FB_IMG_1661750983212.jpg
Алексей Петруня
Премиум-автор
30.08.2022 3:46 пп

Замечательное, нежное, милое стихотворение. Я тоже люблю рассветы на море. Впрочем, как и закаты. Подкупает искренность и образность. Спасибо, Каролин!

Алексей Петруня
Премиум-автор
30.08.2022 4:14 пп

Рассвет
За закатом всегда
наступает рассвет.

Волн языком лизало море
Прохладный утренний песок.
Развеселившись на просторе,
У скал ласкался ветерок.

Стояли мы и ждали чуда.
За этим и пришли сюда.
Для горожанина – причуда,
Как родниковая вода.

Над серым морем нависала
Неясной тенью акварель.
А нетерпенье нарастало:
Когда же, если не теперь?

И вот алеет где-то слева,
Желток не видно, но уже
Его лучи прорвались смело
На небосклон на вираже.

Шаром воздушным поднимаясь,
Диск огненный нас ослепил.
Им любовались, улыбаясь.
Как будто дал по паре крыл.

Мы ждали, даже волновались,
Он появился и взошёл.
И от того, что мы старались,
Нам было очень хорошо.

Так происходит в жизни часто:
То серость, то удар, то транс.
Но не навек царит ненастье.
Встречать рассвет приходит час.
Алексей Петруня

Маргарита Бордонос
Премиум-автор
31.08.2022 3:07 пп

Каждый рассвет дарит нам новые планы, новые впечатления, новые встречи. И природа не устает удивлять красотой восходящего солнца. Описать словами эту красоту непростое задание.Каролин это удалось Благодарю за такую возможность.Всем желаю вдохновения.

Маргарита Бордонос
Премиум-автор
31.08.2022 3:09 пп

Цветы, омытые дождем,
Озон живительный вдыхали,
 И сладостно благоухали,
 Довольные минувшим днем.

Рассвет цветами любовался,
И гладил нежно лепестки,
Был скуп на чувства по – мужски,
Едва лишь лепестков касался.

 Дарил прохлады холодок,
 И неба раннего шафран.
Был легок утренний туман,
И свеж, как мята, ветерок.

 И очень тихо, осторожно,
Рассеивал небесный свет.
Забыв про суету сует
Он знал, что это неотложно.

А август, месяц номер 8,
Спешил куда-то, суетился
Теплом порадовать стремился.
 Он знал, что рядом бродит осень.

Марина Зозуля
Премиум-автор
05.09.2022 12:49 пп

Сонце, яке першими променями цнотливо торкається води… саме так я побачила сьогодні схід сонця на Дніпрі – величній, сяючій неземною красою,чудовій українській річці. І народилися такі рядки…
ЯК ДНІПРО…

Проміння сонця ллється в синяву…
Дніпра передранково-ніжні ноти,
Схлип серця… тою казкою – живу:
Любов до України не збороти.

Величне сонце – спалахом в імлі,
І душу, мов пробуджує світання,
Така краса є гордістю землі,
Жовтава хвиля золотиться рання…

В солодкім щемі аж нуртує кров.
Ця міць – в тобі – і буде жити доти,
Допоки існуватимеш, народе,
Такий величний, як ріка Дніпро…

изображение_2022-09-05_134930324.png
Валентина Пошкурлат
Премиум-автор
10.09.2022 10:36 дп

СВІТАНОК НАД  МОРЕМ

Торкаючись крилом гладіні моря,
Кигиче пісню чайка над водою.
Спиваючи світанок (о роздолля!),
Йду берегом неспішною ходою.

Ранковий бриз мої цілує плечі,
Остання зірка гасне в небесах,
Імла рахманна спротив молодечо
Ще чинить і ховається в світах.

Як червоно кипить огнивом обрій!
А хвилі сонні – ніби ті коралі!
І сонце, мовби зв’язане у торбі,
Вже вивільняється у недосяжні далі.

Світлина з мережі Інтернет

de2_5254.jpg
Валентина Пошкурлат
Премиум-автор
10.09.2022 6:35 пп

О СВІТАНКУ, МІЙ ДРУЖЕ!

Неземна благодать пройма тіло моє до останку,
Я мрійливо стою серед яблунь в осіннім саду,
Новий день відкриває ажурну завісу світанку,
Насолоду його спить душею навік припаду.

О світанку, мій друже, таємничо наповнений дивом!
Загадковий, романтики юності сповнений світ.
Ти у серце заходиш грайливим приливом,
Разом з барвами пишної осені шлеш гарячий привіт.

Як сліпуча окрайка горизонт запалила!
Коло сонячне очі ще сонні услід повело,
Магнетизмом наповнена уся вранішня сила,
Й ночі довгої ніби на світі уже й не було.

Ще миттєвостей кілька й від землі відривається сонце,
Освітило хутенько всі дерева в осіннім саду,
Новий день я зустріла у відчиненім саду віконці,
Мій багряний світанку, завтра знову до тебе прийду.

Світлина з мережі Інтернет

susin.jpg
Людмила Рубина
Премиум-автор
27.09.2022 2:57 пп

Дорогая Каролин, благодарю Вас за прекрасные стихи, трогательные, нежные, проникновенные! Изумительная поэзия!