Читателей на странице:
Душа з сонцем єдналась щодень,
Ткала світлом життєві дороги,
В неї стільки було одкровень…
А сьогодні одні лиш тривоги.
Хто украв моє сонце з душі?
Ти, ракето, що в небі літаєш?..
Клятий враже, постій, не спіши,
В диму сонце моє не сховаєш!
У душі воно буде сіять,
Стільки Бог відведе мені віку,
З ним встаю і лягаю я спать –
Його світла в мені без ліку!
Не ховайсь, моє сонце, й на мить,
Мою душу наповнюй по вінця,
Хай не плаче вона й не болить,
Нехай сяйвом благословиться.
Світлина з мережі Інтернет