Читателей на странице:
Напоїла весна доп’яна
Ароматом квітучих садів,
Налила у бокали вина
Й соловейка чаруючий спів.
В божевільному квіту кружлянні
Буде затишно й любо мені,
І ні грама розчарування,
Коли цвіт обліта на гіллі.
Знаю, будуть плоди пломеніти,
Як кохання із юності літ,
Усміхатися будуть нам віти
Й щовесни дарувати нам квіт.
В такі миті з тобою щасливі –
Зберегли у серцях ми любов.
Пам’ятаю усе до хвилини
І закохуюсь в тебе я знов.
І цілунками сиплю за те,
що для серця мелодію граєш,
хай кохання моє проросте
у веснянім зеленім розмаї.
Хочу чути я спів солов’я,
цноту перших спивати квітів,
ти навіки є мій, я – твоя
і в коханні народжені діти.
Скільки сходжено разом доріг
і протоптано безліч стежок,
бо кохання – це наш оберіг,
ми нанизуєм щастя в разок.
Ми струмки, що зійшлись в одну ріку,
На життя, на любов, на вікИ,
П’єм кохання цілюще, як ліки,
Й бережем кожну мить на роки.
Світлина з мережі Інтернет