littercon
Читателей на странице:
Дорогие творческие друзья,
Стартует поэтический традиционный марафон 2022 «Всемирный день поэзии LITTERcon» с 4 по 21 марта. Конкурс приглашает к участию наших Премиум-авторов журнала и всех мастеров поэтического пера, молодых талантов, которые не являются авторами журнала.
Поэт живёт на границе миров
И сила в этом и там же уязвимость,
Душевным вдохновением стихов
И в духе сильном спрятана ранимость.
Он пишет гармонию с натуры,
Особым чувством прикасаясь к миру,
Мазками поэтической текстуры,
Сияние возродив душевного сапфира.
С реальностью и без стереотипов,
В сиюминутности миг радости найдя,
Дождём рождающихся фраз осыпав,
Пером творения с мечтой и любя.
Ничто не оставляет равнодушным,
Поэзия рождается велением Творца,
Звездой лучистой на дороге вьюжной
И преданностью сердца до конца.
А вечности вопрос: в чём жизни смысл?
И где в кромешной тьме есть свет?
Блуждает в лабиринтах мысль…
И всё же истинный Поэт и есть ответ.
Условия участия в конкурсе:
- Тема конкурса: Поэзия рождается велением Творца.
- Конкурсное произведение : проза (не менее 1 страницы A4) или стихотворение (не менее 36 строк) или видео, аудио (под видео или аудио размещайте текст)
- Разместить конкурсное произведение по трём пунктам:
- под этой статьёй
- в своем личном профиле.
Критерии оценки:
- смысловая и композиционная целостность стихотворения;
- стилистическая и языковая грамотность;
- ритмическая стройность стихотворения (размер, ритм, рифма, благозвучие).
Итоги будут подведены в Всемирный День поэзии, 21 марта 2022 г.
Творите, любите и своим творчеством открывайте возможности Миру и добру, взаимопониманию и поддержке! Позиция журнала не является политической, мы остаёмся всегда миролюбивым и творческим изданием, с поэзией на разных языках, которые являются воплощением мира и добра на всей планете. Пусть Вас никогда не оставляет вера и душевность творения, Ваш свет любящей поэтической души.
© littercon
У лірика душа тонка
Все відчуває друже,
Тому і лірика легка,
І дружелюбна дуже.
Але коли іде війна,
Той біль душі нестерпний,
Бо там життю низька ціна,
І лірик в ній відвертий.
Поет він ехо на землі,
Відлунює події,
Передає тобі й мені,
Всі біди свої, мрії.
Він посередник у світах,
Між небом і землею,
Він віддзеркалює в мирах,
Господню ту ідею.
Нещирість не проходить тут,
Бо вийде кострубато,
А ще чекає строгий суд,
Бо суддів так багато.
Поет від Бога є Пророк!
Він розуміє сутність,
Говорить через нього Бог,
У віршах тих могутність.
Вібрація потужних слів
Всім відкриває серце,
Але Любов перед усім,
Душі відчинить дверці.
Тебе оспівую поет,
Тож будь у римі чесний,
Лише у правді буде злет,
А Бог тобі є Хресний.
Поет – не Бог, але він має силу,
Ту силу слова, що до миру зве,
Він написати може мудро і красиво,
А може так, що буквою на шмаття рве.
Його не треба злити, він Поет,
Він бачить наскрізь й відчуває біль,
Отой, що серце пронизав стрілою,
Думки летять, неначе буревій,
Він словом гніву може стать до бою
Проти війни, проти смертей і диких звірів,
Проти насилля і засилля ворогів,
Ні, його душа не обміліла,
Вона цвіте й у заметіль серед снігів.
Поета серце хоче МИРУ, МИРУ,
Щоб не було ні крапельки страждань,
Ніколи щоб війни не було виру,
Щоб благодаттю ріс наш гетсимань.
Творець вкладає всі слова у риму,
У душу заглядаючи поету,
Іде навала слів і їй немає спину,
Йому не треба ні звання, ні еполети,
Бо він Поет, творець всього нового,
Його в усі епохи чують всі,
Бо він володар слова вікового
І з Богом він живе в своїй душі.
ЧИТАЧУ
Як хочеться словами передати
Вогненний світ душі, палкий порив!
Біжать роки… годинник циферблатом
Годину… рік… життя розпорошив.
Як хочеться, щоб слова ніжні ноти
Чиєсь розгублене життя, якийсь надрив
Зігріли, надали би сили доти,
Поки б всі сльози він не осушив…
Під ранок – у будинку – ні шелесне,
І тільки світло зблисне де-не-де.
Нарешті, обрій новим днем воскресне –
Хай сонце мирний день до нас веде.
Та час летить, в душі ж – холодні зими –
Війна… тому весні не надійти,
А ніч малює геть прогірклі рими –
І знов спішить в лише свої світи.
Та вірю: стане день яскравим точно,
Бо зникне швидко зимне та бліде,
Добро та мир на зміну темній ночі
На Україну зійде до людей.
У білім танці знову закружляють
Щасливі рими, привітавши мир:
То ангели Господню міць вселяють
І справжній дух … Лишаймося людьми!
Як хочеться, щоб віршів поривання
Допомогли б невтішному плачу,
Зцілили хворого аби… без лікування,
Щоб мирне сонце гріло досхочу.
Війну спинити б, вибухів здригання,
У віршах я не говорю – кричу:
До Бога всі надії й сподівання –
Молись за Україну, читачу!
І вірю: стане день яскравим точно,
Бо зникне швидко зимне та бліде,
Добро та мир на зміну темній ночі
На Україну зійде до людей.
Весна подібна до Марії
У відображенні святім.
Закохані жіночі мрії
Красою явлені в житті.
Коли проясниться весною
І оживає божий світ,
Так хочеться піти з Тобою
Як серце любляче велить.
Десь сонце там за видноколом
Малює постать ось Твою.
Наповнений увесь любов’ю,
Мов зачарований стою.
Твоя ласкава вчить усмішка
Радіти кожному це дню.
Молитись зранку буть успішним,
Подяку Богу віддаю.
У прикладі Твоя покора,
Довіра Господу взірцем.
Об’явленням тепер говорить,
Що хоче бачить нас з Отцем.
Щоб наверталися до Бога,
Любили одні одних ми.
Випереджали у любові,
Ставали добрими людьми.
Щоб шанували материнство,
Кохання дармо не сором.
Дитяча радість в нім умістна,
Щаслива мамина любов.
Весна як жінка чарівлива,
До Приснодіви схожа та.
Бо Сина Свого полюбила,
Пронесла біль через життя.
Вона тому так закликає,
Щоб материнство берегли.
Не спокушалися лукаво,
На вибір час прийде коли.
Дорожче рідної дитини
Немає в матері абож.
На кожен день благословити
Готовий завжди добрий Бог.
© Leon Clerk
Поэту дан особый дар Творцом
Лишь по велению Творца
Поэты пишут без конца.
Во времени неудержима мысль:
То камнем вниз, то ласточкою ввысь.
Как волны океана строки.
Они бегут не одиноки.
В движении проводят день за днём.
И ластятся под солнечным лучом.
Поэзия души, как птица.
Её не удержать в темнице.
Ей мало клетки даже золотой.
Она парит свободно под звездой.
В словах поэзии есть сила.
Она тверда и негасима.
В них чувств кипение, огонь, азарт.
Течение, искусства авангард.
Словами можно вдохновить,
Спасти, обидеть и убить,
Обезоружить и свести с ума,
“Нашпиговать” и опустить до дна.
Есть слово острое, как меч.
Есть огненное, словно печь.
А стоит ли крушить словами мир?!
Ты человек! Поэт! А не вампир.
Но есть душевные слова.
От них кружится голова.
И хочется взлететь от счастья вверх.
И наслаждаться жизнью без помех.
Таинственный сундук открыт.
В нём чувств играет колорит:
Печаль и грусть, щемящая тоска,
Восторг и радость, чуткость, доброта.
Наступит ночь. Луна взойдёт.
И тут же сердце запоёт.
Мелодия души – цветущий сад.
Она волшебна словно звездопад.
Твори во благо мира стих.
Прекрасным станет каждый миг.
Поэту дан особый дар Творцом.
Быть истины и мудрости певцом.
20.03.2022
От души благодарю Редакционную Коллегию журнала LITTERcon за интересный конкурс! Огромнейшее спасибо Каролин Одас за великолепные стихи, мудрые и прекрасные.
Всем желаю вдохновения, творческих успехов и победы.
Планета Поэзия
Поэзия – планета на планете.
Здесь обитают взрослые и дети.
Рождаются, живут и умирают,
Влюбляются, от счастья замирают.
Планета эта войнами изрыта,
Расстреляна, но всё же не убита.
Слова её скребут ножом по коже,
Волнуют, удивляют и тревожат.
Поэзии неважны пол и ранги.
И к нам вернутся мысли – бумеранги,
Которые мы в образах послали.
В Поэзии стихами они стали.
Поэзия нас многому научит.
Её наука многих вузов круче.
Поэты, населившие планету,
Давно уже узнали тайну эту.
Поэзия – планета справедливых.
Не место тут для жадных и спесивых.
Поэт, нашедший что-то сокровенно,
Поделится с другими непременно.