Читателей на странице:
Скоро осінь, знову скоро осінь.
Ще спекотно й чути спів птахів.
Та не будить вранці уже промінь.
Зменшився помалу день, присів.
Скоро осінь, знову скоро осінь.
Чомусь щемом полоснуло душу…
Памороззю вкрилися вже коси.
А перед очима – вся життєва ноша.
Скоро осінь, знову скоро осінь…
Закурличуть в небі журавлі.
Заберуть ще рік в небесну просинь.
Віднесуть далеко в незвідані краї.
Скоро осінь, знову скоро осінь.
Та чекати знову будем на весну.
То нічого, що у косах просідь.
Ми ще вміло зафарбуєм сивину.
А душа ще зовсім молода…
Ще гаряча в жилах тече кров.
Чаша почуттів не спита ще до дна.
В серці ще є віра, надія і любов.
Зворушливо й щемливо ти написала, Зоєчко, про нашу осінь. Бажаю, щоб осінь принесла у твоє серце і душу світло, радість і щастя!
Чудова лірика, пані Зою, тепла та світла. Дякую за натхнення.