Зоряне побачення

Любовь Кочкина

Читателей на странице:


Хоч і осінь уже на порозі, але ще дні і вечори такі теплі та лагідні! Одного такого серпневого вечора, коли місяць уповні млинцем засвітився на небі, посилаючи своє світло і на землю, до мене підійшла онука.
– Бабусю, – щебетала вона, – Ходімо на побачення з зорями.
– Куди?- запитала я.
– На побачення з зорями, – повторила Єва, – Я уже все приготувала.
– Вмієш ти, Єво, інтригувати, – сказала я і пішла за онукою.

Єва повела мене до басейну, де на лежаках вже лежали теплі пледи. Ми поставили два лежаки поряд і вирушили мандрувати космічним простором.

На побачення з зорями
Запросила онука…
Мандрувати просторами –
Не проста то наука.

Відкривали Галактики
І планети нові,
Мов малесенькі гвинтики
У космічнім човні.

Спілкувались з прибульцями,
Їм махали: «Привіт!»
Зорі сяяли скельцями,
Був чудовий політ.

Наш політ перервала мама Єви, бо прийшла забирати Єву спати. Коли онука йшла додому, то зустріла дідуся.
– А де бабуся? – запитав дідусь.
– На побаченні, – серйозно відповіла Єва.
– Де?- перепитав дідусь.
– На побаченні, – знову відповіла онука.
Дідусь знизав плечима і пішов дивитись, на якому це такому побаченні його дружина. А коли побачив, то й сам залюбки приєднався, зайнявши Євине місце. Тож, побачення з зорями продовжилось, тільки стало воно більш романтичнішим.

Звезда на небе танцевала…
Была она красивей всех,
В наряде золотом блистала,
Сегодня ждал её успех.

Как здорово, что мы попали
На этот августовский звёздный бал,
Места лежачие заняли,
В душе эмоций целый шквал!

И были мы, как две песчинки,
В огромном мире, во Вселенной,
А в небе золота крупинки
Для нас так были драгоценны!

Желанияя мы загадали,
Как в юном возрасте когда-то…
Над нами звёзды пролетали,
Сверкая в небе ярче злата.

Ось так, завдяки онуці, з’явились два невеличких віршики та незабутні враження від чудового серпневого вечора.

© Любовь Кочкина


0 0 votes
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments