Читателей на странице:
Весна заплакала востаннє.
Так швидко сплинув її час…
І небо стало синє, хмарне,
Та все ж, в душі знов грає джаз.
Переметнувся вітер в літо,
Пасе на небі він хмарки.
Веселка гарна, як кобіта!
Десь гримнув грім неговіркий.
Зелене все – поля і луки,
Духмяним пахне чебрецем…
Ку-ку, ку-ку – зозулю чути,
Ступаю тихо манівцем.
Суниця скоро вже поспіє,
Солодкий манить аромат,
Посеред трав вона рясніє…
А ось гніздечко пташенят.
Байбак стоїть, закам’янів,
Про небезпеку свистом сповіщає.
Своїх маленьких гризунів
Дбайливо він охороняє.
Хитає вітром ковилу,
Степний буркун, лабазник білий.
Чудово, гарно у степу!
Моєму серцю край цей милий!