Сонце піднялось угору

Leon Clerk

Читателей на странице:


Сонце піднялось угору,
Позад заграву лишив,
Зафіксував, як фотограф,
Радісну згадку душі.
Хмарки обірваний клаптик
З вітром помчав навздогін.
За небокрай десь неквапно
Промінь його золотив.
Ранку вразливого вихлюп
На почуття повпливав.
Серце закохане, виглянь,
Приймеш шматочок тепла.
Через туман тонкостінний
Ти проникатимеш в яр,
Де заховалися квіти,
Затишок з листя нап’яв.
Просвітком стрінеш кохання,
Що заблукало бажав.
Сполохом серце здригалось
Та дереньчала душа.

© Leon Clerk


5 1 vote
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

2 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments
Валентина Пошкурлат
Премиум-автор
13.08.2020 9:25 пп

Леоне,Ви – майстер оригінальних, незвичайних метафор та епітетів. Красивий пейзаж Ви створили. Гарно!