Серпень

Зоя Мищук

Читателей на странице:

Ранок сивий із сріблястими росами
Вінчається з розпеченим, до тріску, днем.
Серед верб, з пожовтілими косами,
Володіння серпень об*їзжає конем.

Скошені на полях духм*яні хліба.
На сонці золотом виблискує стерня.
На толоці вигоріла зелена трава.
А крилатий вітер осінь зазива…

Хапає вітер в долоні сонце,
Щоб вдосталь напоїти ним сади.
Рудая осінь вже стукає в віконце.
Шепоче тихо вітер їй ,,ходи сюди,,

Спливає непомітно літечко за небокрай.
Скрізь по собі лишивши гарний лад.
Отак роки летять із журавлями в чужий край…
Та тільки вже не повертаються назад…