Читателей на странице:
Скрипко, не плач, не тривож мою зранену душу.
Вітре осінній, не треба збивать мене з ніг.
Паморозь рання, не морозь моє серце, я прошу.
Осене пізня, що так рано прийшла на поріг?
Дрібний дощ моросить, небо чорними хмарами вкрилося…
І тумани густі огорнули усе, дні забрали ясні.
І слова твої гострі, як лезо, в саме серце вчепилися…
Відтепер я не знаю, як бути мені…
А дощ все моросить, лютий вітер все виє.
І дерева вже голі, бурштинове листя лежить на землі.
І зелену траву уже паморозь криє.
І холодна зима пробирається в душу мені…
Творческого вдохновения и побед!!!…. ???
Благодарю!
Музыкант пел, играл на скрипке, Вспоминая дым, родную степь. И как будто души наши видел, Несмотря на то что был он слеп. До рассвета в маленькой палате, Не смолкая, музыка текла, И сестричка в беленьком халате С нами тоже вместе не спала.
Чудесно!
Думаю, осінь вислухає ваше прохання і заспокоїть сумні емоції, що витають у вашій душі. Все буде добре
Дякую, Томочко! Все давно минулося… залишився тільки віршик!???
Чудові вірші.