Калина й обліпиха

Светлана Камишна-Терещенко

Читателей на странице:


b1b7d47abbd86d8cd59ed15e74067c90

Червоніє калина і радіє на сонці,
Як дівчина прибралась, загляда у віконце.
І здається прозора, соковита й солодка,
Чи жіноча краса то, чи то справді  молодка?!
Лиш стоїть дуже скромно обліпиха у лузі.
Дивлячись на калину, трохи заздрить подрузі.
Не яскрава, не сочна, в ній нема того шарму,
І росте при дорозі і здається все дарма.
Тільки не розуміє, і напевно не знає,
Що комусь вона треба, і її хтось шукає.

© Светлана Камишна-Терещенко


0 0 votes
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

4 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments
Анжела Чехова
Гость
15.10.2019 10:57 пп

Щось ми з тобою одними стежками, певно, гуляємо, люба: і жіночі принади, і чужі заздрощі,
і пахтіння… Ух! 🙂

Татьяна Петренко
Гость
16.10.2019 4:28 пп

Дуже-дуже сподобався вірш,і Ваше декламуванняя його.Тема вірша – тема жіночого вагання,та інколи ми не розуміємо,що не тільки краса приносить щастя.Щиро дякую,Світлано,за прекрасну поєзію!