Татьяна Волошина

А небо —  із ультрамарину,
Розшите білим муліне,
Вгортає сонце, як цямрину.
Гігантське сонце мовчазне.

В цей день, казковий, серце тішить
Погожий подих із хмарин.
А колоски – усе жовтіші,
І як сапфір – ультрамарин.

І як сапфір – з волошок плесо,
Шовкове плесо журавля.
Ти, поле, – дивна стюардеса
На кораблі «Земля – Земля».

©Татьяна Волошина

ID Премиум-автора: PA2042538

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (10 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Загрузка...

6 комментария

Владимир · 12.07.2019 в 8:07 дп

Гарно, Татьяна! Дуже гарно!

діма · 12.07.2019 в 4:10 пп

тетяна вікторівна дуже гарниї вірш ви умна і хороша людина

Алексей Петруня · 12.07.2019 в 9:17 пп

Чудовий вірш, Тетяна! Дуже поетично та душевно:)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля