Татьяна Волошина

Як дощу для жита – для людини літа.
Згодувати тіло сонцем і теплом.
А душа на ниві променем зігріта,
А душа зігріта медом і селом.

Як вологи полю – для творіння волі,
В неозоро-пишній, рідній царині…
Уже сіють срібло велетні-тополі.
Не збудьте, прошу, всипати й мені!

Хай натішусь літом, щоб кипіло в жилах,
Щоби яворилась прегаряча кров.
В синяві загублюсь. Щезну у білилах
Тополино-сніжних, крейдяних дібров!

©Татьяна Волошина

ID Премиум-автора: PA2042538

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (8 оценок, среднее: 4,38 из 5)
Загрузка...

4 комментария

Зоя Міщук · 11.07.2019 в 10:04 пп

Дуже гарне літечко в вашому вірші! Дякую!

діма · 12.07.2019 в 8:25 дп

дуже гарниї вірш про літо

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля