Галина Пiгут

Пливуть у небі дві замріяні хмаринки,
Легенький вітер їх неначе підганя,
Трави зеленої торкнулися росинки,
Проміння сонячне прошило небеса.

Схилились верби над бурхливою рікою,
Ну а вона щось їм невпинно гомонить,
Вмиває листя їх прозорою водою
І все, співаючи, кудись собі біжить.

А сонце з хвильками тихенько, ніби грає,
Птахи щебечуть, примостившись на вербу,
Ромашка біла пелюстками ледь гойдає,
Маленька бджілка п’є нектар з її пилку.

Усе в природі видно має своє значення,
Свій час для кожного… Своя всьому пора…
Радію щиро, що красу земну цю бачимо,
І, що створив у цій красі Господь життя!

©Галина Пiгут

ID Премиум-автора: A7340307

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (22 оценок, среднее: 4,45 из 5)
Загрузка...

9 комментария

Елена Бартко · 11.07.2019 в 6:59 пп

♥️♥️♥️Дуже гарний вірш🤗Дякую за літню легкістю вірша🌿🌿

Светлана Камишна-Терещенко · 12.07.2019 в 6:39 пп

Дякую Галиночко. Чудова поезія.

Зоя Міщук · 12.07.2019 в 11:46 пп

Гарні поетичні рядочки, Галинко, про літню красу.

Людмила Назаренко · 13.07.2019 в 9:46 пп

Галинко!!!Дуже гарний вiрш!!! Я читала с задоволенням!!!Чудовий вiрш про лiто!!!

Людмила Назаренко · 13.07.2019 в 9:47 пп

Галинко!!!Дуже гарний вiрш!!! Я читала с захопленням!!!

Галина Пiгут · 14.07.2019 в 10:38 пп

Щиро дякую за теплі слова!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля