Елена Бартко

Любов велична… Зайві в ній слова…
Дарунок Бога… Панацея чи спокута…
Влучає вірно у серця її стріла…
І вже отямився — пече вогнем отрута…

Не знає спокою… Ані кордонів… Ані меж.
Та між двома — без неї мертві всі стосунки.
Якщо кохаєш — то всі труднощі пройдеш…
Взаємність — запорука порятунку…

Та є щось в ній, що відчиняє всі замки,
Які майстерно так маскуємо у серці…
Всю нашу логіку розіб‘є на друзки…
Її прийняти попри все нам доведеться.

Любов велична… В ній є Божий зміст.
Тільки вона так щастя вміє дарувати…
Не встоїть їй : ні оптиміст, ні песиміст…
Однаково навчить всіх відчувати…

Любов велична… Хоч буває і складна…
Водночас ніжна і пекуча до безтями…
Проте, потрібна вона справжня і одна,
Мов той місток — що між двома лежить світами…

©Елена Бартко

ID Премиум-автора: PA1982775

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (37 оценок, среднее: 4,78 из 5)
Загрузка...

4 комментария

Алексей Петруня · 09.07.2019 в 11:51 дп

Елена, просто чудесное стихотворение! Так образно, свежо, душевно. Счастья, удачи, вдохновения!

Светлана Камишна-Терещенко · 21.07.2019 в 12:01 пп

Вітаю! Чудовий вірш про саме прекрасне почуття.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля