Оксана Павленко

Не буває запізно, буває – не треба!
Вже не можеш відчути мелодію неба,
Підспівати йому, розпорошуєш ноти,
Ніби зоряний пил від приблуди-чесноти.
 
Не розчешеш ти вітру скуйовджену гриву,
Бо незвично раптово так стати щасливим,
Ще й не зрадити власні тернові кущі,
Загорнувшись в тумани, немов у плащі!
 
Не спіткнешся – на «впасти» накладено вето!
Зупинитись готова для тебе планета,
Та розкручуєш ти аж до спротиву дзиґу,
Навіть влітку не мрієш про сонце, відлигу.
 
Не буває запізно, буває – не варто!
Бо, хіба щось готовий поставить на карту?
Новий аркуш? Навіщо! Для тебе – абзац
І цілований морем піщаний палац!

©Оксана Павленко

ID Премиум-автора: PA7537327

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (20 оценок, среднее: 4,95 из 5)
Загрузка...

4 комментария

Ольга · 23.05.2019 в 11:00 пп

Замечательный стих! Спасибо, Оксана!

Валентина · 23.05.2019 в 11:04 пп

Не буває запізно, буває – не варто!
Бо, хіба щось готовий поставить на карту?
Новий аркуш? Навіщо! Для тебе – абзац
І цілований морем піщаний палац!

Дуже гарно!Дякую

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля