Оксана Павленко

Не буває запізно, буває – не треба!
Вже не можеш відчути мелодію неба,
Підспівати йому, розпорошуєш ноти,
Ніби зоряний пил від приблуди-чесноти.
 
Не розчешеш ти вітру скуйовджену гриву,
Бо незвично раптово так стати щасливим,
Ще й не зрадити власні тернові кущі,
Загорнувшись в тумани, немов у плащі!
 
Не спіткнешся – на «впасти» накладено вето!
Зупинитись готова для тебе планета,
Та розкручуєш ти аж до спротиву дзиґу,
Навіть влітку не мрієш про сонце, відлигу.
 
Не буває запізно, буває – не варто!
Бо, хіба щось готовий поставить на карту?
Новий аркуш? Навіщо! Для тебе – абзац
І цілований морем піщаний палац!

©Оксана Павленко

ID Премиум-автора: PA7537327

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (20 оценок, среднее: 4,95 из 5)
Загрузка...
0 0 vote
Article Rating

Оксана Павленко

ID Премиум-автора: PA7537327

Подписаться
Уведомление о
guest
4 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments
Ольга
Ольга
Гость
1 год назад

Замечательный стих! Спасибо, Оксана!

Валентина
Валентина
Гость
1 год назад

Не буває запізно, буває – не варто!
Бо, хіба щось готовий поставить на карту?
Новий аркуш? Навіщо! Для тебе – абзац
І цілований морем піщаний палац!

Дуже гарно!Дякую

4
0
Would love your thoughts, please comment.x
()
x