Надежда Семена

У Голосієві цвітуть каштани – 
Із юності хвилюючий сюжет, 
Так виросли, що майже невпізнанні, 
Колишніх тут поменшало прикмет.

Натомість більше й більше сьогодення, 
Вже стільки весен відцвіло без нас, 
А память річ, як водиться, непевна, 
Веде туди, де зупинився час.

На наших пагорбах стежки уже не наші, 
Але так хочеться ще світла юних зір, 
П’ємо життя з наповненої чаші, 
І ностальгії крапля – елексир,

Поринути в каштанову бентежність, 
Згадати все на рівні відчуттів, 
Були і є ми назавжди тутешні, 
Куди б нас не заносило в житті.

©Надежда Семена

ID премиум-автора: PA5930367

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (5 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Загрузка...
0 0 vote
Article Rating

Надежда Семена

ID Премиум-автора: PA5930367

Подписаться
Уведомление о
guest
2 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments
Татьяна Волошина
Премиум-автор
1 год назад

І я бувала в Голосієво, і бачила…і поринала у каштанову бентежність…. Спасибі!

Ирина Сидоряк
Премиум-автор
1 год назад

«Були і є ми назавжди тутешні,
Куди б нас не заносило в житті.»
Як влучно! Дякую!

2
0
Would love your thoughts, please comment.x
()
x