Надежда Семена

У Голосієві цвітуть каштани – 
Із юності хвилюючий сюжет, 
Так виросли, що майже невпізнанні, 
Колишніх тут поменшало прикмет.

Натомість більше й більше сьогодення, 
Вже стільки весен відцвіло без нас, 
А память річ, як водиться, непевна, 
Веде туди, де зупинився час.

На наших пагорбах стежки уже не наші, 
Але так хочеться ще світла юних зір, 
П’ємо життя з наповненої чаші, 
І ностальгії крапля – елексир,

Поринути в каштанову бентежність, 
Згадати все на рівні відчуттів, 
Були і є ми назавжди тутешні, 
Куди б нас не заносило в житті.

©Надежда Семена

ID премиум-автора: PA5930367

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (5 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Загрузка...

2 комментария

Татьяна Волошина · 21.05.2019 в 7:53 дп

І я бувала в Голосієво, і бачила…і поринала у каштанову бентежність…. Спасибі!

Ирина Сидоряк · 22.05.2019 в 2:42 пп

«Були і є ми назавжди тутешні,
Куди б нас не заносило в житті.»
Як влучно! Дякую!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля