Ирина Сидоряк

Затамувавши всі свої тривоги,
Як згасне в небі золота зоря,
В передчутті незнаної дороги
Вона чекає на поводиря…

Візьми її за руку обережно,
Поглянь у очі, смуток забери,
ЇЇ довірливість тобі така безмежна!
Вона сама прийде вечірньої пори.
Прийде пелюстками каштанового цвіту.
На плечі ніжно руки покладе.
У вікна увірветься довгождане літо,
Коли вона прийде.

©Ирина Сидоряк

ID премиум-автора: PA9926417

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (27 оценок, среднее: 4,78 из 5)
Загрузка... Реклама

Ирина Сидоряк

ID Премиум-автора: PA9926417

10 комментариев

Оксана Ч · 13.05.2019 в 5:13 пп

Чудова, ніжна поезія. Відчувається автор і його унікальність.

Жанна · 13.05.2019 в 8:35 пп

Хочеться “вдихнути” Ваш вірш! Пригадується перше кохання: свіжий вітер, солов’іний спів … Дуже дорогі емоції! Дякую Вам!!!

Алексей Петруня · 13.05.2019 в 9:42 пп

Чудові вірші. Коротко, але так яскраво та співзвучно)

Олександр · 13.05.2019 в 9:57 пп

Чудово!

галина · 13.05.2019 в 11:13 пп

Чудовий вірш!

Диана Долженко · 14.05.2019 в 7:28 дп

Очень нежный и душевных стих! 👏

Віктор · 14.05.2019 в 8:21 дп

Чудові вірші, що виходять з під твого пера! Бажаю подальшого натхнення, хай щастить!

Ирина · 14.05.2019 в 1:46 пп

Как легко, душевно, чисто, ясно!!! Спасибо!!!

Ирина Юрчук · 14.05.2019 в 10:33 пп

Очень трогательно и душевно о главном

Ольга Харечко · 16.05.2019 в 11:55 дп

Дуже чарівна поезія

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *