Николай Стасюк

Не знаю й сам, чому таку
Роблю у подумах відмітку:
Дивлюсь на дівчину, а квітку
В ній бачу ніжну і п’янку.

Звідкіль емоції такі?
Чому така оцінка вроди?-
Приносять справжню насолоду
І рухи, й постаті стрункі.

Кажу, не каючись, слова
(Та й хто ж не мріє з чоловіків?):
— Не треба нам найкращих ліків,
Коли є усмішка жива.

А що без них моє життя?
В красі своїй квітки безслівні…
Лишень вони, жінки чарівні,
В нас будять чисті почуття.

Загадка дивна сотні літ :
(Я, певний : в цім не помиляюсь!),
Коли душі я їх торкаюсь, 
То відкриваю цілий світ.

Красу любити цю земну
Всіх квітів взятих разом можна…
І хоч вродлива юнка кожна,
Кохають жінку лиш одну

© Николай Стасюк

ID Премиум-автора: PA5990368

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (3 оценок, среднее: 4,67 из 5)
Загрузка...

1 комментарий

Гульзара Кусаинова · 12.05.2019 в 1:11 дп

Чудово ❤️❤️❤️❤️

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля