Елена Бартко

Моя Весно, не перша ти вже…
Але ще й не остання…
У заквітчаних нивах виблискуєш
сяйвом роси…
Так замріяно ти зустрічаєш ранкові
світання…
І бентежать ще душу співочі пташок
голоси…

Не існує в душі — ані часу стрімкого,
ні віку…
І так само ще мрії на крилах летять
у світи…
Ти в кохання загорнута — будеш
щаслива довіку…
Моя Весно, не квапся… Ти чуєш?
Зажди… Не лети…

І вдихнувши на повнії груди
повітря надії,
Я тебе, моя Весно, крізь роки в
майбутнє несу…
Я живу… Я кохаю… Я вірю…
Нестримно так мрію…
Я обожнюю, Весно, твою невимовну
красу…

©Елена Бартко

ID Премиум-автора: PA1982775

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (38 оценок, среднее: 4,66 из 5)
Загрузка...
0 0 vote
Article Rating

Елена Бартко

ID Премиум-автора: PA1982775

Подписаться
Уведомление о
guest
4 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments
Ліна Ланська
Ліна Ланська
Гость
1 год назад

Чудовий вірш!

Гульзара Кусаинова
Гульзара Кусаинова
Гость
1 год назад

Прекрасно!Спасибо Елена!❤️❤️❤️❤️

4
0
Would love your thoughts, please comment.x
()
x