Татьяна Волошина

Підхопи мене швидше на руки,
Під октави садів закрути.
Я, коханий, в полоні розлуки
Зрозуміла, що доля – то ти.

Я очей твоїх бачила сяйво
У зорі, що зійшла навесні,
І волосся, як вечір смугляве,
І усмішки твоєї пісні.

Я обіймів твоїх не цуралась
Перед спалахом сонячних рим,
Що до ніг нам любов розсипала,
Що цвіли конфетті золотим.

… Бо твої не забути долоні,
Бо тепліші серпневих полів.
Підхопи мене вихором долі,
Закрути у розмаї садів.

©Татьяна Волошина

ID Премиум-автора: PA2042538

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (20 оценок, среднее: 4,75 из 5)
Загрузка...

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля