Лiна Ланська

Озирнись, он веселки місток
На пощерблену площу упав, –
Розмалюй сіру тінь отим дивом.

Хай не тисячі літ, тільки сто
Снись йому…знаю, доля скупа
Не віддасть тебе, зраджену й сиву.

Не віддасть, бо іде в інший бік,
Малювати позичений рай,
Ненадовго, – єдине століття,

Залишаючись, візьмеш собі…
Хто там зна, чи проси, чи збирай?
Ваші сни – сухостій, не суцвіття.

Озирнись, розквітає не скло, –
Сніг бентежно торкається рам
У прозорому відчаї топить.

Вже нема, а ще вчора було:
Цілував змерзлу в полудень Ра
І стріла не вчепила крило, –
Рятувало, допоки жило.
Розмиваючи спінену грань
Зла й добра…

©Лiна Ланська

ID Премиум-автора: PA1630279

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (6 оценок, среднее: 4,33 из 5)
Загрузка...

2 комментария

Татьяна Волошина · 08.05.2019 в 3:21 пп

Неймовірно. Спасибі Вам!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля