Лiна Ланська

Прошу  дві  кави  і тирамісу.
Коньяк?.. хіба  краплину.
Бездонну  дивоніч додайте  нам  на двох.
 
Цикути  келих зараз  принесу,
З  духмяного полину
І  подих ніжності,  що  стелиться, як  мох.
 
Ти  палиш? Розумію,  що  свічки —
Думки    на роздоріжжі,
Бо  погляд зібганий  бентегою  украй.
 
Зеленим  —
               малахітові  стрічки, 
Єдине  спільне збіжжя…
Впадає  в око  блиск,  сльозою не  скарай.
 
Холодних  днів розбещені  роки,
Пихаті  та злостиві,  
Впиваються  шипи  —
                  жорстокості  важіль.
 
Тремтячий  доторк теплої  руки,
Грайливо-пустотливі,
Незнані  сни зове    у  пащу божевіль.
 
Ні  снів, ні  марень, всі безсилі  тут  —
 
І  маги, і  мольфари.
На  руни кидала:  в  скрижалях помилки.
 
Ковточок,  найсильнішої  з отрут,
Навідліг  серце вдарив!
 
Пекельні  муки… та під  нігті   хоч  голки,
Вогненна  іскра миттю  спалить  трут.
Хоч  я знайшла  тебе,  та ти  не  мною марив…
 
Димлять  у печах  десь  осикові кілки.

©Лiна Ланська

ID Премиум-автора: PA1630279

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (10 оценок, среднее: 4,00 из 5)
Загрузка...

6 комментария

Elizabeth Magnus · 06.05.2019 в 9:55 пп

Bonsoir. Il est très joli votre poème
Bonne soirée avec douceur à vous

Дарья Паньшина · 07.05.2019 в 12:17 дп

Прекрасно,Лина!Добро пожаловать в нашу команду!Удачи и вдохновения!

Дарья · 07.05.2019 в 8:30 дп

Благодарю Вас.

Світлана Камишна · 07.05.2019 в 7:13 пп

Ліна, моє шанування! Приємно бачити Вас серед наших талановитих авторів на сторінках прекрасного, гостинного журнала. Чудовий вірш. Дякую.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля