Николай Стасюк

Не раз, не два гадалося мені,
Що на лану я заблукати хочу,
Упасти в маки і закрити очі –
Мов ти один у рідній стороні.

А ви хоч раз лежали у хлібах,
Де золотому вихорі вдалося
Куйовдить й пестить лагідно волосся,
Щоб зблиснув хміль в зволожених очах?

Щоб вільний дух свідомістю ввібрав
Оці величні Господа споруди!
Вдихнути злаків запахи у груди
Й упитись вдосталь ароматом трав;

Де плечі хвиль уперлись – в небесах
Сяйнути світлом раптом забаглося,
Коли тепло дозрілого колосся,
Мов струм, пройшлось по втомлених руках.

Перебере пучками по струні,
Аж ойкне враз вібрація у серці:
Приємна млість розіллється озерцем
В твоїй палкій вразливій глибині.

© Николай Стасюк

ID Премиум-автора: PA5990368

[ratings]


Николай Стасюк

ID Премиум-автора: PA5990368

0 0 vote
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest
1 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments
Зоя Міщук
Зоя Міщук
Гость
1 год назад

Гарна поезія!

1
0
Would love your thoughts, please comment.x
()
x