Николай Стасюк

Вхопив й тримає у руці
Маленький, сивий, як грибочок,
До п’ят з борідкою дідочок
Прудкі веселі промінці.

Та як смикне їх – аж грози
Збриніли сльози по осиці,
А він багряні блискавиці
Збирає в кошик із лози.

Надалі глянув з – під повік
Своїм орлино – мудрим зором
На каплі бісеру прозорі –
Й погнав громи у інший бік.

Дмухнув в жита чарівний дим –
І заіскрилося колосся,
Заграли барви стоголоссям
Вмить під склепінням голубим.

Чи то коромисло із вод,
Чи дід відром дістав з криниці?
Під сміх дівчата білолиці
В зелі водили хоровод.

Дзвінкі почув я голоси –
Забав омиті прагли маки…
Та мавок гурт пішов у злаки –
І зник у повені краси.

Якби ж не зорило в очах,
Як казка бавиться грайливо?
Я й сам не втямив, що за диво
У червні бродить по ланах?

© Николай Стасюк

ID Премиум-автора: PA5990368

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (3 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Загрузка...

1 комментарий

Зоя Міщук · 29.04.2019 в 11:19 дп

Чудовий віршик!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля