Елена Мамчич

Схвильоване слово невпевнено шепче весна,
Нестерпне кохання вже їй приховати несила,
І втіху вітрів зачарованих чує вона,
Віддавна у серці своєму їх пісню носила.
У час роковий у безмежжі грайливих надій
Дарує весна у загадках свої подарунки,
І мить незабутню чарівних невпинних подій —
Свою бездоганність відчули природні малюнки.
О весно, свою випадковість зненацька прийми,
Хай зими благають повернення білого снігу,
Любов»ю серця всіх підлеглих своїх огорни
І душі наповни щедротами ніжного сміху…
Ти знову покличеш усіх на свій завтрашній бал,
І доля — спокусниця  зробить несказане диво,
І зважиться серце поринути в справжній астрал
Нестриманих днів і ночей у зірках полохливих…

©Елена Мамчич

ID Премиум-автора: PA3700485

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (35 оценок, среднее: 4,89 из 5)
Загрузка...

8 комментария

Егор · 18.04.2019 в 4:26 пп

Чудова поезія! Дуже дякую !

Галина Пiгут · 18.04.2019 в 6:22 пп

Як гарно!!! Дякую 💖

Анжела Чеxова · 19.04.2019 в 1:18 дп

Метафорично-вишукано… Дякую.

Наталья Утыро · 19.04.2019 в 8:50 пп

Спасибо большое!Вашу, поэзию можно читать бесконечно, и получать огромное удовольствие!

Маргарита · 20.04.2019 в 9:43 дп

Талантливо и поэтично.Спасибо!

Татьяна Волошина · 20.04.2019 в 12:52 пп

Справді, гарно. дякую.

Светлана Камишна-Терещенко · 21.04.2019 в 4:21 пп

Чудова поезія, шановно пані Олена!

Гульзара Кусаинова · 22.04.2019 в 5:41 пп

Великолепно!Прекрасная поэзия

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля