Елена Бартко

Барвінок біля батьківської хати…
 В цвіту садок вишневий за вікном…
Якби ж могли ми юність повертати…
Але прийде вона до нас вже тільки сном.

Десь там, позаду, загубились..Зникли роки.
Розтанули без сліду, наче сніг…
Ми робимо в майбутнє своє кроки.
Та час звернути — ще назад ніхто не зміг.

І буде спогад нас вести в батьківську хату…
У рідний серцю — у вишневий той садок.
Ти міг там вперше щиро й ніжно покохати.
І щастя справжнього відчув в житті ковток.

Барвінок біля батьківської хати…
Дорога в поле — що зникає за селом…
Незмінно будемо це в серці зберігати.
І зігріватися тих спогадів теплом.

©Елена Бартко

ID Премиум-автора: PA1982775

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (64 оценок, среднее: 4,91 из 5)
Загрузка...

3 комментария

Светлана Камишна-Терещенко · 18.04.2019 в 10:25 пп

Чудові рядки поетичного роздуму.

Галина Пiгут · 28.04.2019 в 10:15 пп

Браво,Оленко!!! Як завжди, браво!

Наталья · 30.04.2019 в 9:09 пп

Интересное стихотворение!!! Мне понравилось!!!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля