Елена Бартко

У просторі засніжених думок,
Які в крижину закували тепле серце,
Ти знов повісила в душі своїй замок.
І впевнена, що легше так живеться…

І вперто стверджуєш – «Кохання не існує…»
Та десь у грудях та крижина ще болить…
Тебе втішали : час всі прикрості лікує…
І ти з надією чекаєш на ту мить…

Нас іноді життя, нажаль, не тішить…
І ранять ті – від кого зовсім не чекаєш…
Стають чужими, хто був серцю найрідніший…
І запобігти тому змоги ти не маєш…

І вішаєш в душі своїй замок…
І стверджуєш – «Що легше так живеться…»
Собі пробачити не можеш помилок…
Але, повір, що з часом все лихе минеться.

Не всі однакові… Минуле відпусти..
Дозволь розтанути на серці тій крижинці.
Не дай зневірі серце снігом замести…
Довірся Долі на життєвій тій стежинці…

©Елена Бартко

ID Премиум-автора: PA1982775

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (59 оценок, среднее: 4,80 из 5)
Загрузка...

9 комментария

Галина Пiгут · 16.04.2019 в 4:51 пп

Дуже…Дуже гарно,Оленко!!!

Алексей Петруня · 16.04.2019 в 8:38 пп

Не всі однакові… Минуле відпусти..
Дозволь розтанути на серці тій крижинці.
Не дай зневірі серце снігом замести…
Довірся Долі на життєвій тій стежинці…

Дуже добре! Хай у Вас все буде так, як треба)

Елена Бартко · 17.04.2019 в 1:42 пп

💐💐💐Дякую,Олексій😊😊І у вас теж нехай буде все добре🌈🌈

Светлана Камишна-Терещенко · 18.04.2019 в 10:27 пп

Лєночка, прекрасна поезія душі. Успіху!!!

Наталья · 01.05.2019 в 2:21 пп

Какие волнующие стихи! Правда жизни…Рада знакомству с Вашими стихами…

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля