Надежда Семена

Мій талісман – уламок від стіни,
В’язниці духу – темної потвори,
Де звуки глохнуть, де нема луни,
Мені потрібен вітер злий і спорий!

Розвіє хай квітковий фіміам,
Що гірше нікотину їсть легені,
Лише свобода для поета – храм,
Його політ у слові і натхненні.

Пусті слова – липучий мед чи яд,
Щоб дух скувати, помутити розум,
Сирени звуть за огорожу в сад,
Несуть не вірші, а квітчасту прозу.

Мені ж не треба фальші позолот,
Сама своя і вільна без обмежень,
Весь світ до ніг: вокзал, аеропорт,
Хай страх минулий більше не бентежить.

©Надежда Семена

ID премиум-автора: PA5930367

Лауреат в номинации «Поэт читательских симпатий» I тура Всемирного Литературного конкурса «Ключ поэтической души» 2019 г.Париж

Общее количество голосов 60, оценка читателей 4,1/5


10 комментария

Татьяна Волошина · 11.03.2019 в 7:43 пп

Дуже сподобалось. Дякую.

Оксана · 12.03.2019 в 4:47 пп

Пречудово!

Светлана Камишна-Терещенко · 12.03.2019 в 9:20 пп

Як завжди пречудово!

Галина Пiгут · 26.03.2019 в 8:15 пп

Пані Надія, надзвичайно гарно! Я ваша шанувальниця))

микола · 27.03.2019 в 7:08 пп

Чудово

микола · 27.03.2019 в 7:08 пп

Чудовj

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля