Надежда Семена

На карті минулого місто чуже, 
Зруйноване, стерте і напівзабуте, 
Снігами засипане, вмите дощем, 
Сміялись і плакали інші там люди.

І я серед них. Зовсім інша, не ця, 
Не справжня по суті, на нинішню міру, 
Це місто не має початку й кінця, 
Відроджує образ з ковтом елексиру.

Молодшає вкотре, невпинно росте, 
Не сходяться пазли картинок уяви, 
Навколо те ж місто, але вже не те, 
І весен його хіба сняться нам трави.

В душі защемить той провулок глухий, 
Де ми молоді і закохані вперше,
Проступлять знайомі з дитинства штрихи, 
Це місто і рідне й чуже упереміш.

©Надежда Семена

ID премиум-автора: PA5930367


0 комментария

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля