Светлана Камишна-Терещенко

Як хочеться тюльпанів і весни!
Щоб геть пішли уже зимові сни.
І зацвіла та приспана природа,
Щоб сонечко змінило непогоду.

Вдягнути лабутени і пальто,
Пройтися парком легкою ходою,
І хай в тобі тих років буде сто,
Ти будеш почуватись молодою.

Біля кав’ярні сісти за столом,
Замружитись від сонячного світла,
Насолодитися весни теплом,
І обійнятися з легеньким вітром.

Ще випить кави запашний напій,
Відчути радість що несе природа,
Ти сповнена в собі великих мрій,
В тобі любов весни її свобода.

©Светлана Камишна-Терещенко

ID премиум-автора: PA7322171


6 комментария

Наталия Устименко · 05.03.2019 в 11:07 дп

Такий живий, весняний, теплий вірш,
А з ними разом душа враз оживає.
Світланочко, я дякую тобі,
Що в світ даруєш ти квітки весняні.
05.03.2019
Наталія Устименко

    Светлана Камишна-Терещенко · 05.03.2019 в 9:03 пп

    Кожна із нас букет дарує свій, свою любов, творіння і надхнення, ми всі художники великих мрій, і божі діти откровення.
    Дякую дуже, що завітали, Наталочко!!!

Людмила · 14.03.2019 в 10:05 дп

Чудесные стихи, Светлана !!! Так и хочется посидеть в этом кафе, выпить душистый кофе и помечтать о весне, о надеждах, о пробуждающейся природе.

    Світлана Камишна · 14.03.2019 в 1:21 пп

    Спасибо, Людмила!
    Пусть будет радостной весна, и сбудутся мечты из сна, и жизнь подарит Вам цветы, из чувств пусть выстроит мосты. Чтоб каждый миг счастливым был, и праздник жизни Вам дарил!

Галина Пiгут · 27.03.2019 в 10:28 пп

Світланочко, дякую за такі світлі вірші🌹🌹🌹

Світлана Камишна · 28.03.2019 в 5:27 пп

Галиночко, то буде навзаєм. Я дякую, за тонку, добру душу. Ми кожний скільки маєм віддаєм, я почуття свої віддати мушу. Нехай розтануть у серцях людей, нехай лікують знову таки, душу. Хай повниться любов’ю кожний день, щоби ніхто його краси не зрушив.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля