Татьяна Волошина

Життя– секунда в лоні мегачасу,
Яскравий спалах Божої Свічі.
Люби його, як неземну прикрасу,
Як благодатне сяйво уночі.

Люби життя: хай сонце, хай тумани,
Хай осені журлива пектораль.
Розпорошаться труднощі вітрами
І заросте ромашками печаль.

Люби життя. Хай щастя і недоля.
Однаково ці сестри перейдуть.
Прийми його по Всемогутній Волі,
Як  Божий Син прийняв наземну путь.

Люби життя. Його так небагато.
Секунда в лоні сонячних віків.
Люби життя і в будень, і у свято,
Допоки чуєш вуркіт голубів.

Настане день – хтось інший загориться,
Скуштує несолодкого пиття.
Та чим би не сповнялася криниця,
Люби життя своє. Люби життя.

©Татьяна Волошина

ID Премиум-автора: PA2042538



8 комментария

Elizabeth Magnus · 27.02.2019 в 9:44 пп

Bonsoir
C’est vraiment magnifique à lire
Amicalement
Elizabeth Magnus

Ольга Лаврентиева · 28.02.2019 в 6:52 дп

Життя біжить, життя минає… Таня, ти молодець! Передаєш на папір те, що в кожного в душі

Гульзара Кусаинова · 26.03.2019 в 7:11 пп

Татьяна, спасибо за такой чудесный стих, показывающий всю красоту жизни!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля