Тетяна Волошина

Котиться за обрій білосніжне чудо,
У землі глибоко спить ще первоцвіт.
Нас давно зоставив сивочолий грудень
І січневе сяйво покидає світ.
 
Котиться за обрій панна срібнолиця.
Гучно розіллявся степом трійки дзвін.
У землі глибоко первоцвіту сниться,
Що сніги розтали і піднявся він.
 
Котиться за обрій. Духу не шкодує.
І міняє барви, начебто артист.
Лютий веселиться, а зима  – сумує,
Котиться за обрій… скипень… хуга… свист…

©Тетяна Волошина


4 комментария

Светлана Камишна-Терещенко · 21.02.2019 в 1:15 пп

Гарні рядки! Дякую.

    Татьяна · 22.02.2019 в 11:11 дп

    Очень признательна! Вдохновеня Вам, дорогая Светлана.

Галина Пiгут · 22.02.2019 в 11:06 пп

Гарний вірш,Тетяно! Спасибі 🌹🌹🌹

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля