Валентина Ланевич

На сусідському балконі зайчик – відблиск сонця,
Іще один день збігає, зібганий в осоння.
Одинокая ялина закуталась снігом,
У тріскучії морози стане він їй другом.

Обігріє ув обіймах, з вітром на сполуку,
Шепотітимуть затято: “Не впускай розлуку.”
Завмиратиме сердешна, сон впаде на гілля,
Нічка темная накриє краєвид-довкілля.

Постукає в кожні двері, підіпре одвірок,
Сполохає гулку тишу, затерту до дірок.
Ріжок місяця загляне крізь шовкову штору,
Не взамкуєш ти на долю сиріч заборону.

©Валентина Ланевич

Реклама

0 комментариев

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *