Валентина Ланевич

На сусідському балконі зайчик — відблиск сонця,
Іще один день збігає, зібганий в осоння.
Одинокая ялина закуталась снігом,
У тріскучії морози стане він їй другом.

Обігріє ув обіймах, з вітром на сполуку,
Шепотітимуть затято: «Не впускай розлуку.»
Завмиратиме сердешна, сон впаде на гілля,
Нічка темная накриє краєвид-довкілля.

Постукає в кожні двері, підіпре одвірок,
Сполохає гулку тишу, затерту до дірок.
Ріжок місяця загляне крізь шовкову штору,
Не взамкуєш ти на долю сиріч заборону.

©Валентина Ланевич


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля