Тетяна Волошина

Зима лютневим сріблом виграє.
Багатство неосяжне під ногами.
Тепер усе, що маю – те твоє,
Народжений для мене Небесами.
 
Тепер моя душа в твоїх руках.
Зори на неї, світлу, променисту,
Народжену для тебе у віках,
Залюблену в твою невинно-чисту.
 
Зори на неї крізь холопство риз,
І крізь замерзлі спогади чекання,
Крізь сон холодний приміських беріз
І їхнє зачароване мовчання.
 
Зима лютневим сріблом виграє.
Вдивляюся у далеч і яснію.
Тепер усе, що маю  — те твоє:
Проміння, і душа… і ці завії…

©Тетяна Волошина


2 комментария

Галина Пiгут · 22.02.2019 в 11:31 пп

Дуже гарно,Тетяно!

Татьяна Волошина · 23.02.2019 в 7:11 дп

Дякую, пані Галино!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля