Тетяна Волошина

Лютнева ніч. А ніби – відгук  раю.
Тихцем алмазні зорі п’ють сніги.
А десь далеко, біля небокраю,
Фарбує місяць в срібло береги.
 
От вийду на край поля вранці-рано
І небу розповім про головне.
Воно ж мені – відкриється так само,
Сріблястими руками обійме. 
 
Воно ж мені морози угамує.
Торкнуся до зірок, як піаніст…
Лютнева ніч, а небо не лютує,
А небо – відгук срібних королівств. 

©Тетяна Волошина


2 комментария

Галина · 12.02.2019 в 8:09 пп

Дуже гарно,Тетяно!

    Татьяна · 17.02.2019 в 5:51 пп

    Вдячна без меж! ))

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля