Валентина Ланевич

У сірім світанку біліють сніги,
Де сонячний промінь залишив сліди.
Срібляться дерева, додавши ваги,
В’юниться стежина в підніжжі гори.

Грає у піжмурки з хмарками вітер,
Сипле поволі сніжинками бісер.
Торкає звічев’я і мого плеча,
Життєва дорога в кожного одна.

Своєю несу безмежне кохання,
Сповнює душу вогняне убрання.
Серце налите по вінця, до краю.
Без ласки, милий, слабну, знемагаю.

©Валентина Ланевич


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля