Тетяна Волошина

А я тебе кохаю, як тоді — 
Морозяно-бурштиновим світанням,
Коли зірниці сиво-голубі
Не тішились, а заздрили коханню.
 
А я тебе кохаю, як давно,
Під ноти крейдяної заметілі, 
Під неба монотонне полотно,
І під зітхання лісу білі-білі.
 
А я тебе кохаю… крадькома.
Грабую цю планету, наче злодій.
Ти  мій увесь! Для Всесвіту – нема.
Ти – мій… останній звук  усіх мелодій. 

©Тетяна Волошина


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля