Галина Пiгут

Під зачарованим покровом ночі,
Прокинулась красуня-заметіль.
Взяла смичок, заграла що є мочі,
Немов лежав на серці її біль.
 
А сніг кружляв і музика лунала,
На скрипці ноти дивні затягла,
І білим шовком землю покривала
Зимова фея ніжна й чарівна.
 
Могутній вітер, наче з нею в парі,
Сонату сніжну глухо завивав.
Ну а зима свої казкові чари,
Плела тоді, коли весь світ ще спав.
 
А вже під ранок, ніби все натихло,
І перший промінь лагідно торкнув,
І засіяло срібне скрізь намисто,
В якому сніг чарівно потонув.

©Галина Пiгут


4 комментария

Katja Markiv · 28.01.2019 в 4:49 пп

Чудова сніжна соната.Гарно

Marta Nechypor · 28.01.2019 в 5:08 пп

Дуже сподобався вірш

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля