Галина Пiгут

Шовкові простирадла виграва
Під зорями нічного небосхилу,
А темний ліс замріяно чекав
На чарівну, красиву срібну зиму.
 
Спустилася в незвіданій красі —
У косах перли, стрази, діаманти…
Розпорошила скарби по землі,
Із кришталю вдягла ялинам банти.
 
У білосніжну шубу сповила,
Пухкі сніжинки ніжно розложила,
Та королівський танець завела
Засніжена чарівна хуртовина.
 
А на світанку тихим-тихим сном,
Розвіялася в царстві сніжно-білім.
Лиш на прощання лагідно крилом
Махнула вслід зимовій заметілі.

©Галина Пiгут


6 комментария

Katja Markiv · 28.01.2019 в 4:50 пп

Дуже гарний вірш

Marta Nechypor · 28.01.2019 в 5:09 пп

Гарно… Дякую вам.

Марія · 28.02.2019 в 8:39 пп

Я просто захоплююся вами,ви молодець дуже красивий вірш…

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля