Наталiя Яковлева

Танцює свій вальс зима.
Сніжинки навколо кружляють.
Вона вирішує усе сама.
Ліси у білих шатах завмирають.
Танцює свій вальс зима.
І вітер із хугою до танцю кличе.
Її мелодія знайома і проста.
Та й відмовляти все ж таки не личить.
В зими душа, немов крихкий кришталь.
Й можливо не була б вона сувора.
Якби у серці не селилася печаль.
Самотності… А квітла б метеола.

©Наталiя Яковлева


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля