Свiтлана Пирогова

Сніжинки, ніби піктограми в інтерфейсі,
Летять і припадають до землі.
А ми з тобою, мабуть, в міжпланетнім рейсі,
На відстані блукаємо в імлі.

Замети снігу і шалена даль між нами,
Поглинула безодня всі слова.
Покрила вмить зима серця холодним крамом.
Невже тепер вона одна права?

Хоча повітря зараз свіже і морозне,
Все ж тисне і болить мені зима.
І почуттів ятрить це невимовне рондо.
І лиш мигтить надія крадькома.

©Свiтлана Пирогова


0 комментария

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля