Читателей на странице:
Для двох нам ніжне засміється сонце,
Як тільки вранці з ночі вкриті сховком.
Утаємничені цілунком згубним,
Напіввідкриті снуть рожеві губи.
Коли на двох кохання понесе,
Тоді забудь усе, забудь усе.
У хвиль кохання дійсний долі сенс.
Але забудь, усе забудь, усе.
Буває щастя лиш несамовите,
Спроможне вдвох зненацька підловити.
Там круговерть і пристрасті стихія,
Як тільки з надвечір’я ледь стемніє.
Коли на двох кохання понесе,
Тоді забудь усе, забудь усе.
У хвиль кохання дійсний долі сенс.
Але забудь, усе забудь, усе.
Уже цвітуть як рясно первоцвіти,
Сором’язливі в’ють пополотніти.
Птахи ключами відмикають небо,
Тебе не вистачає, сонця треба.
Коли на двох кохання понесе,
Тоді забудь усе, забудь усе.
У хвиль кохання дійсний долі сенс.
Але забудь, усе забудь, усе.