Читателей на странице:
Під спекою ти поруч і під мрякою,
Синхронний з серця поетичним стукотом,
За те, що вмієш мій неспокій слухати,
Читачу, я тобі стократно дякую!
Давай з тобою негаразди струсимо,
Природою весняною побродимо?
Скупаємось у ліриці? Мелодію
Ми оберемо вмить удвох із Музою.
Піднесення, що римами невпинними
Бузковими гуляє небокраями,
З тобою завжди навпіл розділяємо,
Надію розбудивши таловинами.
Придивимось: весна пашіє знаками,
Все йде на добре. Віримо, читачу мій!
Ранковим віршем Всесвіту віддячую
За тих, хто поруч — спекою чи мрякою.