Читателей на странице:
Нас ополонить невимовна тиша,
На зіткнення підбурює конфлікт.
Незгоди забуваються торішні,
У килимок забутись заволік.
Шукаємо кохання задля щастя,
Та спокою закоханим нема.
Неначе гомінке вирує птаство –
Весна прийшла, закінчилась зима.
Мелодія живого руху дзвінко
На краплях награє поміж струмків.
Запам’яталась найгарніша жінка,
Яку в житті небавом сам зустрів.
Зарюмсені потоки виливають
Назовні накопичені чуття.
Якби достукатися до кохання,
Про те, яке колись хтось з нас читав.
А сонце тихо доторкнеться личка,
Зігріє серце світла промінець.
Єдиний погляд за собою кличе,
Що не розлучить більше двох сердець.