Читателей на странице:
Вві сні, чи, може, наяву
Здіймуся з Музою своєю
І стану ранньою зорею –
В рядку душевнім оживу.
Я розповім усе хутчіш
Натхенниці, що має крила,
Вона вдихне натхнення силу,
На світанковий теплий вірш.
Зітхне рожевим небосхил
Промінням, що дарує подив.
Бо рима з першим сонцем сходить,
Аби нових додати сил.
У ніжнім золоті без меж,
Із нотами пташиних дзвонів,
Пробудить душі напівсонні –
Похмура темрява спаде ж!
Красі дивуєшся? Я теж…

