Читателей на странице:
На плаї з узвишшя тумани осіли,
Марудить природа за сонця теплом.
Збігають за тінню і дні вже осінні,
Вищать підтюпцем ті, грайливі, бігом.
Пора копітка метушиться оскільки.
Горішина пахне зів’ялим зелом.
Холодного протягу трунок у сінях,
Щемить довго яблучно в ніч од оском.
А бабине літо скучає манливо,
На срібних гойдається нитях собі.
Угору летить павутинка, мов диво,
Вітрець їй здійнятись увись допоміг.
Ряхтить переливами ніжного світла,
Між пальцями струни чарівно звучать.
Ажурну від листя в’є напнуто сітку
Світанок молочний промінням свічад.
Цвіркочуть принадливо зоряні мрії,
Як ельфів політ зачарованих снів.
У травах цілющих коханням мокріє,
Життя новий день восени заряснів.