Читателей на странице:
— Моя кохана, світанкова зірко,
Запалюєш углиб моє нутро!
Ти розумієш, що би не базікав,
Підіймеш зронене із крис перо.
— Як би ти знав, що відчуває жінка,
Коли надійний поруч чоловік…
Вона те знову хоче пережити,
Щоб через брід її він перевів.
— А ти собою гасиш сонце денне,
Гнеш розум, ніби квіти вітерець.
Гойдливі ваблять очі гарні стегна,
Вривається очікувань терпець.
— Хіба потрібно на руках носити?
Важливо, щоб підтримав будь-коли.
Приходив залюбки у сад осінній,
І цілував, як в юності були.